«Пленительна ясность полночного неба…»

«Пленительна ясность полночного неба…»

Одеські поети за всіх часів захоплено описували улюблене місто: його бульвари, вулиці, море. А починалася ця традиція ще на початку ХІХ століття.

В Одеському літературному музеї зберігаються кілька переплетених зошитів рукописного журналу «Ареопаг», що у 1828-1830 роках видавався силами юних студентів Рішельєвського ліцею. Директором ліцею у цей час був Іван Семенович Орлай, колишній директор Ніжинської гімназії вищих наук, де навчався М.В. Гоголь.

«Ареопаг» називався «журналом літератури, критики, наук та мистецтв». Окремі розділи були присвячені поезії. Цікавий факт: навчання літературі в ліцеї включало у собі як вивчення творів письменників-класиків, так і практичне мистецтво віршування. (Студенти згадували, як викладач Ковалевський «мучив» їх завданнями складати вірші та по суботах прочитувати у класі).

Ймовірно, найкращі з цих віршованих вправ були розміщені в ліцейському журналі.

Пропонуємо читачам кілька віршів, присвячених Одесі. Вірші були написані у 1828 році. Ім’я автора/авторів невідоме.

Одесити у всі часи вірили в краще майбутнє улюбленого міста і готові були в лиху годину відстояти його. Як говорив сучасний поет: «А море всё ещё за нас».

 

Одесская ночь

 

Смотрю, как сверкают на небе безоблачном яркие звёзды.

Как лебедем плавным плывёт по лазури блистающий месяц,

На взморье, с сребристою пеной златыми лучами играя.

Смотрю, как ветрила белеют, как тянутся серые скалы,

Как волны уныло плескают о них и несутся, чернея.

Как гордая тополь возносит вершину и листьями шепчет,

Как зелень кудрявая тонет в сияньи под сводом небесным.

О, всё здесь чарует невольно и взоры, и душу, и сердце.

Хотя и не слышен приветливый лепет и говор невнятный

Застенчивой девы; хотя и не видно очей сладострастных

И поступи гордой, и роз на ланитах, и злата кудрей.

Пленительна ясность полночного неба в Краю наслаждений,

Но ясные очи прелестницы Юга приятней для взора…

Луна всех прельщает и гордым теченьем, и блеском игривым;

Но с чем же сравнится и поступь, и прелесть красавицы Юга!

 

Одесская буря

(Посвящена Н.Т…)

 

Звезда не блеснёт и луна не отбросит сребристые брызги на волны,

На них не взыграет лучом, не заблещет, как злато, как пурпур небес.

А чёрные волны мрачнее, а чёрные волны мятежней… и полный

Смятенья и трепета взор, на обломках скалы и на листьях древес

Покоясь, не тонет в тумане, не тонет во мраке ночном, как виденье,

Скрываясь, мелькая здесь, там – по холмам, по скалам, и мечтой,

Волшебной мечтой унесясь вмиг, как радость, как младость, как сладость забвенья.

Небрежно виясь полосами и огненным кругом, сплетаясь змеёй,

Как зарево, молния ярко на тучах и в тучах блеснула, сверкнула;

И тучи, сгустясь и чернея как ночь, расстилались вдали пеленой,

И гром в перекатах раздался и стихнул, как отзыв от дальнего гула;

Вдруг свежесть повеяла тихо, приятно лелея в приюте весны.

Что может сравниться с пленительной бурей под небом пленительным Юга?

Она навевает восторги, она навевает волшебные сны,

Чаруя в часы упоений, в часы наслаждений, в минуту досуга.

___

См: Дім князя Гагаріна: Збірник наукових статей і публікацій /Одеський літературний музей. – Вип. 4. – Одеса: Моряк, 2007. – С.26-27.

Дім князя Гагаріна: Збірник наукових статей і публікацій /Одеський літературний музей. – Вип. 6. – Частина 1. – Одеса: Сімекс-прінт, 2011. – С.98-99.

 

Галина Семикіна

 

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.