Категорія: <span>Новини</span>

Болгарське народне свято Трифон Зарізан виникло на честь християнського священика Трифона, покровителя виноградарів і виноробів.

Напередодні 8 березня до фондів Одеського літературного музею поступив досить цікавий експонат, подарований Дмитром Островським.

Виставка присвячена 130-річчю від дня народження Іллі Еренбурга – письменника, поета, журналіста, перекладача та громадського діяча.

О.С. Пушкін і Н.М. Гончарова вінчалися за новим стилем 18 лютого, за старим 2 березня 1831 року в Москві в церкві Великого Вознесіння на Великій Нікітській вулиці. Поетові був 31 рік, а його нареченій – 18.

Найбільш значними і такими, що запам’ятовуються, з усіх присвят на смерть Пушкіна є вірші Лермонтова та Кольцова. У вірші «Ліс» Кольцов порівнює Пушкіна з могутнім, сильним, вічним лісом.

10 лютого – день пам'яті Олександра Сергійовича Пушкіна. День трагічний та світлий.

Мемуаристи свідчать, що народившийся в день свята Вознесіння великий поет надавав цій обставині особливого значення. «Незадолго до своей смерти Пушкин задумчиво рассказывал одному из своих друзей о том, что все важнейшие события его жизни совпадают с днем Вознесения», - писав П.В. Анненков в «Материалах для биографии Александра Сергеевича Пушкина».

Є імена в одеській журналістиці минулого століття, що майже не досліджені, напівзабуті, але заслуговують набагато більшої уваги.

Одне з цих імен – Семен Титович Герцо-Виноградський, що жив у 2-ій половині XIX – початку XX-го століть в Одесі та писав під псевдонімом Барон Ікс.

Костянтин Бальмонт увійшов в історію російської літератури як поет-символіст. Він стверджував, що в нього шотландське коріння по батькові. Можливо, в цьому він наслідував Михайла Лермонтова, який вів свій рід чи то від іспанського герцога Лерми, чи то від шотландського поета XIII століття Томаса Лермонта. Як би там не було, але батьки поета справді були непересічними людьми. Батько, Дмитро Костянтинович, в молодості був морським офіцером, але за станом здоров’я залишив службу і зайнявся земською діяльністю. За характером це була людина м’яка і добра, якої вдавалося безкомпромісно боротися з чиновницьким свавіллям, перебуваючи при цьому в повному підпорядкуванні у дружини. Віра Миколаївна, мати поета, була жінкою гордою, сильною і чудово освіченою. Пізніше Бальмонт писав, що саме матері він зобов’язаний тим, що став поетом.

Костянтин Бальмонт увійшов в історію російської літератури як поет-символіст. Він стверджував, що в нього шотландське коріння по батькові. Можливо, в цьому він наслідував Михайла Лермонтова, який вів свій рід чи то від іспанського герцога Лерми, чи то від шотландського поета XIII століття Томаса Лермонта. Як би там не було, але батьки поета справді були непересічними людьми. Батько, Дмитро Костянтинович, в молодості був морським офіцером, але за станом здоров’я залишив службу і зайнявся земською діяльністю. За характером це була людина м’яка і добра, якої вдавалося безкомпромісно боротися з чиновницьким свавіллям, перебуваючи при цьому в повному підпорядкуванні у дружини. Віра Миколаївна, мати поета, була жінкою гордою, сильною і чудово освіченою. Пізніше Бальмонт писав, що саме матері він зобов’язаний тим, що став поетом.

На Новий 1832 рік Пушкіну один з найближчих друзів – Павло Воіновіч Нащокін подарував чорнильницю. Вихованець Благородного пансіону при Царскосільському ліцеї, поручик лейб-кірасирського полку у відставці, а пізніше – відомий пан і хлібосол, він добре знав інтерес поета до романтичної історії свого прадіда – арапа Петра I.
Відправляючи подарунок, Нащокін писав Пушкіну в грудні 1831 року: «Посилаю тобі твого предка з чорнильницями, які відкриваються і відкривають, що він був людиною „a double vue...“».