11 січня 2022 року виповнилося 40 років від дня смерті нашого співвітчизника, видатного поета, гумориста-сатирика Степана Івановича Олійника. Тому цього дня на батьківщині письменника, у селі Левадівка, у меморіальному музеї ім. С.І. Олійника, пройшли пам’ятні заходи.
Музейна експозиція, що відкрита очам відвідувача, є вершиною айсберга. І її поява стає результатом постійної кропіткої закулісної праці. Музейна справа динамічна, тому що безпосередньо пов’язана з пам’яттю, явищем живим і мінливим. Ми регулярно поповнюємо та доповнюємо фонди Одеського літературного музею, прагнучи зберегти для вас основні аспекти часу, що минає.
У новому 2022 році музей також готовий похвалитися першими надходженнями. Колекція музею поповнилася експонатами, пов’язаними з життям та творчістю М.М. Жванецького. Одеський літературний музей дякує за щедрий дар дружині Михайла Михайловича, Наталії Валеріївні Жванецькій.
Олександр Михайлович Дерибас (1856-1937) – талановитий журналіст, краєзнавець, бібліограф та письменник – є представником знаменитого прізвища, що увійшло до історії Одеси.
Цього року 31 грудня виповнюється 165 років від дня народження. Батьки О.М. Дерібаса вийшли з Іспанії, рідний брат його діда Йосип де Рібас є одним із засновників нашого міста.
«Ім’я Кармена, – як писав Валентин Катаєв, – стало широко популярним і увійшло до ряду відомих письменників того часу». Його по праву називали «одеським Горьким» – за повні ліризму та драматичності повісті та розповіді про тих, кого називають «простими людьми», – портових трудівників, торговців і безпритульних дітей, за його влучні та ємні замальовки міського життя, репортажні хроніки потрясли весь світ «потьомкiнських подій» і багато чого іншого.
У різні роки тема Вітчизняної війни 1812 року завжди виявлялася у творчості Пушкіна. У період південного заслання в Кишиневі та Одесі Пушкін спілкувався з безпосередніми учасниками та героями війни: генерал-лейтенантом І. Інзовим, генерал-губернатором М. Воронцовим, з сім’єю генерала від кавалерії М. Раєвського, генерал-майором С. Волконським, генерал-лейтенантом І. Сабанєєвим, генерал-майором М. Орловим, з майбутніми декабристами, які називали себе «дітьми 1812 року». Живучи у Кишиневі, Пушкін дізнається про смерть французького імператора Наполеона на острові Св. Олени. У щоденнику французькою пише: «18 июля.1821. Звістка про смерть Наполеона. Бал у вірменського архірея». (Наполеон помер 23 квітня (5 травня) 1821). Пушкін починає писати оду на загибель Наполеона. Початкова редакція вірша «Наполеон» написана у вересні-листопаді 1821 року.
6 грудня виповнюється 150 років українському поету Миколі Вороному, що зробив перші кроки на шляху українського модерну. 1901 року в журналі «Літературно-науковий вістник» поет опублікував відкритого листа до всіх українських письменників із закликом згуртуватися навколо видання, яке буде відкрите і співзвучне новим літературним тенденціям і стилям, що вже знайшли певний розвиток у західно-європейських літературах. Він закликав рівнятись на кращі зразки сучасних європейських літератур, засвоювати їх і розвивати. В тогочасних українських письменницьких колах лист Миколи Вороного набув значення «маніфесту українських модерністів».
Петро Ілліч Чайковський – автор багатьох казкових балетів та опер, симфоній, які знає весь світ. Але не менше, ніж його музика, цікавим є і життя самого композитора. В основі біографічної вистави «Нерозділене кохання» у рамках проекту «Музично-літературний салон Bell Canto» лежить листування Петра Чайковського та його меценатки Надії Фон Мекк.
Вистава «Нерозділене кохання» йшла з успіхом в Одеському Національному театрі опери та балету, тепер про цю дивовижну історію завдовжки 13 років ми розповімо і в Одеському літературному музеї. Прототип головної героїні спектаклю, Надія Фон Мекк за життя була ангелом-охоронцем великого композитора. Надія фон Мекк, сорокарічна вдова, була однією з найбагатших жінок Російської імперії. З викладачем Московської консерваторії Петром Чайковським вона познайомилася на одному з його концертів – симфонічна фантазія «Буря» справила на Надію незабутнє враження.
У нашому проекті музика органічно переплітається з літературою, листи та романси створюють єдине полотно, розповідаючи глядачам історію взаємовідносин двох неординарних особистостей.
Одеса нерідко згадується на сторінках художніх творів та нарисів Григорія Петровича Данилевського (1829-1890) – талановитого російського та українського письменника, автора історичних романів «Воля», «Княжна Тараканова» та ін.
Тим часом, мало хто знає, що письменник мав творчі зв’язки з нашим містом. Данилевський вперше відвідав Одесу 1850 р., під час своєї подорожі Україною, пізніше співпрацював у газеті «Одеський вісник», а 1859 р. видав в Одесі книгу «Романтичні типи старосвітської України. Розбійник Гаркуша».
На схилі років Данилевський, подумки повертаючись до подій молодості, описав свої перші враження про Одесу у статті «З літературних спогадів. М.Ф. Щербина» (Історичний вісник. – 1891. – Січень). Стаття присвячена другові Данилевського поету М.Ф. Щербині, знайомство з яким відбулося 1850 р. Уривок із одеських спогадів Г.П. Данилевського публікується нижче.
Як правило, якщо дитина народжується в сім'ї письменників і згодом сама стає письменником вона перебуває, або в тіні батьківського таланту, або сама затьмарює свого більш відомого раніше родича. Тим не менш, поки що, ця аксіома не торкнулася сім'ї Келлерманів.
