До 150-річчя від дня народження І.О. Буніна
Післяювілейні замітки
Існує кілька приводів розглядати імена цих письменників поруч. Одні вчені говорять про схожість їх світогляду. Інші роблять акцент на належності Паустовського до школи Буніна в описах природи.
Бертольд Брехт – всесвітньо відоме ім'я. Німецький драматург, поет, засновник теорії «епічного театру». Однак мало хто знає ім'я, пов'язане з персоною Брехта – Маргарет Штеффін. Вона є перекладачкою, стенографісткою і співавтором деяких п'єс спільно з Бертольдом Брехтом.
«Почти десять лет продолжалось её сотрудничество с Бертольтом Брехтом. На обороте титульных листов шести пьес Б. Брехта, вошедших в состав изданного у нас собрания сочинений писателя, мелким шрифтом набрано: «В сотрудничестве с М. Штеффин».
Виставка присвячена трагічним сторінкам історії Одеської області, пов’язаним з трьома голодоморами, які відбулись в першій половині ХХ ст. – в 20-ті, 30-ті та 40-ті роки. Хліборобський край без хліба. Епідемії смертей від голоду та виснаження.
Як і чому це відбулось?
На виставці представлені книги, архівні документи, спогади свідків, жахливі фото…
Вічна пам’ять і уклін невинним жертвам…
Матеріали з фондів Одеського літературного музею та Державного архіву Одеської області.
Одеський літературний музей с задоволенням представляє невелику віртуальну виставку, присвячену 125-річчю від дня народження видатного одеського поета і перекладача Едуарда Багрицького (1895-1934 рр.).
Едуард Багрицький (Дзюбин) народився в Одесі 3 листопада 1895 року на вулиці Базарній, 40. Навчався в училищі Святого Павла, потім в реальному училищі Жуковського. Його перша публікація відбулася в 1914 р. в альманасі «Акорди». А влітку того ж року молодий автор бере собі псевдонім «Багрицький». За легендою, двоє друзів-поетів Натан Шор і Едуард Дзюбин розіграли два кольори – фіолетовий і багряний, які і стали їхніми літературними псевдонімами: «Фіолетов» і «Багрицький».
Творчо багатою для 24-річного Пушкіна виявилася осінь 1823 року. За три осінні місяці з-під пера поета вийшли з 23 по 60 строфи першої глави роману «Евгений Онегин». Під строфою 60 позначено Пушкіним закінчення першої глави: «Октябрь (22) (1823 г.) Одесса». У цей час створюються також 1-17 строфи другої глави роману. «Что касается до моих занятий, я теперь пишу не роман, а роман в стихах…» – пише Пушкін П. Вяземському 4 листопада 1823 р. з Одеси в Москву. На рукописах Пушкіна численні малюнки: автопортрети, портрети друзів, одеських жінок, які надихали Пушкіна на створення шедеврів лірики: профілі Амалії Різнич, Єлизавети Воронцової, Кароліни Собаньской, Марії Раєвської. Поетичний голос Пушкіна тієї осені звучав наповненим любов’ю і пристрастю в ліричних віршах «Ночь», «Простишь ли мне ревнивые мечты…», в остаточному тексті романтичної поеми «Бахчисарайский фонтан», гнівно і сумно в волелюбних віршах «Кто, волны, вас остановил…», «Свободы сеятель пустынный…».
Новітня історія України сповнена динаміки і драматизму, вона стала приводом для українців ще раз переосмислити своє національне самосвідомість. 21 листопада ми святкуємо День Гідности та Свободи. Не залишився осторонь і Одеський літературний музей. І хоча для того, щоб ми змогли в повній мірі усвідомити події, що відбуваються у нас на очах, має пройти певний час, проте, збирати експонати, історичні документи, пов’язані з нинішньою епохою, музей починає вже зараз. На віртуальній виставці, присвяченій Дню Гідності та Свободи, ми представили новітні надходження до фондів музею. Можливо, вони допоможуть нам точніше і краще усвідомити ту реальність, в якій ми живемо і жили. Серед експонатів виставки – книги, фотоілюстрації, фотографії.
Одним з найяскравіших періодів в історії Одеси XIX століття був період правління Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора Михайла Семеновича Воронцова (1782-1856). При ньому місто і край досягли видатних успіхів в економічному і культурному розвитку.
До Воронцовської доби (1823-1854 рр.) відноситься заснування унікальних для провінційної Росії установ – Музею старожитностей (1825 р.), Міської публічної бібліотеки (1829 р.), Одеського товариства історії та старожитностей (1839 г.); видання газет «Одесский вестник» і «Journal d`Odessa», «Новоросійського календаря», одеських літературних альманахів та ін.
В ході зустрічі відбулося знайомство з музеєм Христо Ботева в с.Задунаевка: з історією створення музею, основними спонсорами, меценатами, а також була проведена екскурсія історичними пам'ятками та визначними пам'ятками села.
У холі Одеського літературного музею відкрито виставку, присвячену пам’яті великого одесита Михайла Михайловича Жванецького «А гумор – це життя».
На виставці представлені цінні експонати, подаровані Михайлом Михайловичем, що зберігають тепло душі автора, його рукописи, книги з дарчими написами музею, особисті речі, а також фотографії М.М. Жванецького, передані музею Всесвітнім клубом одеситів.
«Завжди неподалік…» – вислів Михайла Жванецького. Він повторював ці слова на своїх творчих зустрічах і писав – даючи автографи.
Сьогодні, коли Михайло Михайлович вже не з нами, він все одно десь неподалік – своїми книгами, інтерв’ю, відеозаписами творчих вечорів і телепрограм.
