Категорія: <span>Новини</span>

Дорогі та улюблені друзі!

 Одеський літературний музей вітає вас з Новим, 2021 роком та Різдвом Христовим!

Леонід Миколайович Андрєєв відвідав Одесу 25 лютого 1902 року, під час весільної подорожі з Олександрою Михайлівною Велігорською (внучатою племінницею Тараса Шевченко). Подружжя зупинилися в готелі «Лондонская», про що сповістили поштовою листівкою Івана Буніна, який перебував тоді в місті.

14 грудня 1825 р. в Петербурзі відбулося повстання на Сенатській площі. У ньому взяла участь еліта суспільства – російське дворянство. Кріпацтво, служба в армії 25 років, тілесні покарання та інші утиски з боку влади призвели до обурення прогресивної частини країни. В основному, це були військові. Після раптової смерті імператора Олександра I війська відмовилися присягнути Миколі I, що зійшов на престол. Повстання було потоплено в крові. Очевидці говорили, що Нева була червоного кольору в ці дні. Учасники повстання були жорстоко покарані, а п'ятеро керівників – Пестель, Бестужев, Муравйов-Апостол, Каховський, поет Рилєєв страчені через повішення. Серед повсталих було багато друзів Пушкіна, свідком заколоту був брат поета – Лев Сергійович. Під час обшуків у багатьох декабристів жандарми знаходили вірші Пушкіна – «Кинжал», «Кавказский пленник», «Андре Шенье» та ін.

13 грудня 1902 народився Євген Петров (Євген Петрович Катаєв).

Ілля Ільф та Євген Петров писали в жартівливій автобіографії «Автор народився двічі… Вперше автор народився під виглядом Іллі Ільфа, а вдруге — Євгена Петрова. Обидві ці події відбулись у місті Одесі».

Микола Іванович Гнєдич (1784-1833) – поет пушкінської пори, знаменитий перекладач гомерівської «Іліади». Його освіченість (він навчався в Полтавській духовній семінарії, потім в Харківському колегіумі і Московському університетському пансіоні), любов до літератури і високе служіння їй, захоплення театром, багаторічна служба в Імператорській публічній бібліотеці, сталість в смаках і вірність друзям (в тому числі засудженим декабристам) створили поетові репутацію людини цілеспрямованої, піднесеної і сильної.

До 150-річчя від дня народження І.О. Буніна

Післяювілейні замітки

Існує кілька приводів розглядати імена цих письменників поруч. Одні вчені говорять про схожість їх світогляду. Інші роблять акцент на належності Паустовського до школи Буніна в описах природи.

Бертольд Брехт – всесвітньо відоме ім'я. Німецький драматург, поет, засновник теорії «епічного театру». Однак мало хто знає ім'я, пов'язане з персоною Брехта – Маргарет Штеффін. Вона є перекладачкою, стенографісткою і співавтором деяких п'єс спільно з Бертольдом Брехтом.

«Почти десять лет продолжалось её сотрудничество с Бертольтом Брехтом. На обороте титульных листов шести пьес Б. Брехта, вошедших в состав изданного у нас собрания сочинений писателя, мелким шрифтом набрано: «В сотрудничестве с М. Штеффин».

Виставка присвячена трагічним сторінкам історії Одеської області, пов’язаним з трьома голодоморами, які відбулись в першій половині ХХ ст. – в 20-ті, 30-ті та 40-ті роки. Хліборобський край без хліба. Епідемії смертей від голоду та виснаження.
Як і чому це відбулось?
На виставці представлені книги, архівні документи, спогади свідків, жахливі фото…
Вічна пам’ять і уклін невинним жертвам…
Матеріали з фондів Одеського літературного музею та Державного архіву Одеської області.

Одеський літературний музей с задоволенням представляє невелику віртуальну виставку, присвячену 125-річчю від дня народження видатного одеського поета і перекладача Едуарда Багрицького (1895-1934 рр.).

Едуард Багрицький (Дзюбин) народився в Одесі 3 листопада 1895 року на вулиці Базарній, 40. Навчався в училищі Святого Павла, потім в реальному училищі Жуковського. Його перша публікація відбулася в 1914 р. в альманасі «Акорди». А влітку того ж року молодий автор бере собі псевдонім «Багрицький». За легендою, двоє друзів-поетів Натан Шор і Едуард Дзюбин розіграли два кольори – фіолетовий і багряний, які і стали їхніми літературними псевдонімами: «Фіолетов» і «Багрицький».

Творчо багатою для 24-річного Пушкіна виявилася осінь 1823 року. За три осінні місяці з-під пера поета вийшли з 23 по 60 строфи першої глави роману «Евгений Онегин». Під строфою 60 позначено Пушкіним закінчення першої глави: «Октябрь (22) (1823 г.) Одесса». У цей час створюються також 1-17 строфи другої глави роману. «Что касается до моих занятий, я теперь пишу не роман, а роман в стихах…» – пише Пушкін П. Вяземському 4 листопада 1823 р. з Одеси в Москву. На рукописах Пушкіна численні малюнки: автопортрети, портрети друзів, одеських жінок, які надихали Пушкіна на створення шедеврів лірики: профілі Амалії Різнич, Єлизавети Воронцової, Кароліни Собаньской, Марії Раєвської. Поетичний голос Пушкіна тієї осені звучав наповненим любов’ю і пристрастю в ліричних віршах «Ночь», «Простишь ли мне ревнивые мечты…», в остаточному тексті романтичної поеми «Бахчисарайский фонтан», гнівно і сумно в волелюбних віршах «Кто, волны, вас остановил…», «Свободы сеятель пустынный…».