Категорія: <span>Новини</span>

Костянтин Бальмонт увійшов в історію російської літератури як поет-символіст. Він стверджував, що в нього шотландське коріння по батькові. Можливо, в цьому він наслідував Михайла Лермонтова, який вів свій рід чи то від іспанського герцога Лерми, чи то від шотландського поета XIII століття Томаса Лермонта. Як би там не було, але батьки поета справді були непересічними людьми. Батько, Дмитро Костянтинович, в молодості був морським офіцером, але за станом здоров’я залишив службу і зайнявся земською діяльністю. За характером це була людина м’яка і добра, якої вдавалося безкомпромісно боротися з чиновницьким свавіллям, перебуваючи при цьому в повному підпорядкуванні у дружини. Віра Миколаївна, мати поета, була жінкою гордою, сильною і чудово освіченою. Пізніше Бальмонт писав, що саме матері він зобов’язаний тим, що став поетом.

На Новий 1832 рік Пушкіну один з найближчих друзів – Павло Воіновіч Нащокін подарував чорнильницю. Вихованець Благородного пансіону при Царскосільському ліцеї, поручик лейб-кірасирського полку у відставці, а пізніше – відомий пан і хлібосол, він добре знав інтерес поета до романтичної історії свого прадіда – арапа Петра I.
Відправляючи подарунок, Нащокін писав Пушкіну в грудні 1831 року: «Посилаю тобі твого предка з чорнильницями, які відкриваються і відкривають, що він був людиною „a double vue...“».

Борис Нечерда – один з найталановитіших українських поетів ХХ століття. Його поезія, основу якої становить народна традиція і українська культура, природно належить і культурі європейській – по виразності слова, складності метафоричного ладу та силі поетичного впливу.

Сорок років (з 1958 по 1998 рік) Борис Нечерда жив і працював в нашому місті. Одеса має пишатися тим, що становлення українського поета дійсно європейського рівня, здійснилося саме тут.

Два тижні після Різдва до Хрещення (з 25 грудня по 6 січня за старим календарем) називаються Святками.

Саме в ці дні за традицією, що йде від часів язичницьких, проводились ворожіння.

Основна тема святочних ворожінь – це ворожіння на судженого (нареченого). Сни в ці дні теж вважалися віщими, тому дівчина просила, щоб їй приснився суджений.

Сергій Бондарін, одесит, журналіст, письменник, друг Е. Багрицького та І. Бабеля, був заарештований НКВС 3 березня 1944 року, звільнений в травні 1954. Всі ці роки він писав своїй дружині Жені, Генріетті Адлер. Пізніше він передрукував свої листи з табору. Після його смерті Генріетта Савеліївна подарувала папку з листами (сам Бондарін назвав її «Бідні люди») Сергію Калмикову, який передав її в Одеський літературний музей.

6 січня 1848 р народився Христо Ботев. Цей національний герой для Задунаївка запам'ятався багатьом, саме тут він вчителює, зближується з простим народом, захоплюється народними традиціями, звичаями.

Стаття П.Т. Морозова «Свята Різдва Христового і Новий рік в Одесі», опублікована в альманасі «Подарунок бідним» (Одеса, 1834), дозволить зацікавленому читачеві зримо уявити собі духовний і культурний вигляд молодого міста, якому ледь виповнилося 40 років.

Дорогі та улюблені друзі!

 Одеський літературний музей вітає вас з Новим, 2021 роком та Різдвом Христовим!

Леонід Миколайович Андрєєв відвідав Одесу 25 лютого 1902 року, під час весільної подорожі з Олександрою Михайлівною Велігорською (внучатою племінницею Тараса Шевченко). Подружжя зупинилися в готелі «Лондонская», про що сповістили поштовою листівкою Івана Буніна, який перебував тоді в місті.

14 грудня 1825 р. в Петербурзі відбулося повстання на Сенатській площі. У ньому взяла участь еліта суспільства – російське дворянство. Кріпацтво, служба в армії 25 років, тілесні покарання та інші утиски з боку влади призвели до обурення прогресивної частини країни. В основному, це були військові. Після раптової смерті імператора Олександра I війська відмовилися присягнути Миколі I, що зійшов на престол. Повстання було потоплено в крові. Очевидці говорили, що Нева була червоного кольору в ці дні. Учасники повстання були жорстоко покарані, а п'ятеро керівників – Пестель, Бестужев, Муравйов-Апостол, Каховський, поет Рилєєв страчені через повішення. Серед повсталих було багато друзів Пушкіна, свідком заколоту був брат поета – Лев Сергійович. Під час обшуків у багатьох декабристів жандарми знаходили вірші Пушкіна – «Кинжал», «Кавказский пленник», «Андре Шенье» та ін.